Зустрілись митці та мисткині зі всієї України. Ми вирішили, що варто вертатись до театру, до мистецтва загалом, варто досліджувати, дякувати, підтримувати, рефлексувати 
й взаємодіяти.


Нас об'єднував єдиний дух жаги початку. Початку роботи над тим, що є вдячністю за кожен день, із яким ми стаємо ближче 
до перемоги.


Наші рефлексії, розказані одне одному стосовно переживання Першого Дня Війни, зачепили всіх.

Тому за 3 дні, сконцентрувавши зусилля на творенні перформансу, в Міжнародний день театру ми представились Львову.

З того часу й донині наш театр залишається на сторожі Культури.

Артур Рожицький

Тарас Волох

Акім Драгомирецький

Дробот Іван

Артем Вусик

Ліза Прасолова

Артур Слісаренко

Світлана Мельник

Олеся Стрельбіцька

Ця вистава — про пам‘ять і відновлення зв‘язків між минулим і теперішнім.
Ця вистава — про повернення додому, 
про його пошуки: зовні та всередині.
Ця вистава — про мою кімнату.

Той самий

довгоочікувaний момент

Hіна Хижна

Данило Білоус

Андрій Кізім

Олександр Чиж

Антон Репях

Пабло Бучман

Андрій Пастернак

«Той самий довгоочікуваний момент, та подія, яка довгий час була наче мрія, наче марево.
Це, напевно, була несвідома головна мета — нарешті опинитися удома. Певна ціль, яка після її досягнення, дарує відчуття зустрічі 
з втраченим, зі своїм рідним.»

Ми хочемо говорити про наші домівки, 
про ті місця, які дарували нам відчуття
безпеки та спокою. Ми хочемо розповідати наші історії та відчувати, що ми не самотні 
в цьому досвіді. Ми хочемо вірити, що зможемо все це витримати й залишитися самими собою.Ми хочемо реконструювати кожен фрагмент нашого життя, щоби нічого 
не забути й рушити далі.

Ця вистава — про пам‘ять і відновлення зв‘язків між минулим і теперішнім.
Ця вистава — про повернення додому, 
про його пошуки: зовні та всередині.
Ця вистава — про мою кімнату.

Ми хочемо вірити, що зможемо це витримати й залишитиcя cамими cобою.

Всередині моєї кімнати

«ЛЮТИЙ» — це простір, де вивільняється внутрішня боротьба не тільки словами, 
а й — рухами, музикою, звуком і світлом. 
Це перформований діалог і безпечне місце для всіх, хто потребує бути не на самоті 
зі своїми почуттями. Це спільний пошук власної ідентичності в контексті війни, що 
є нашою реальністю нині.

Лютий завжди був

холодним...

Ніна Хижна

Любов Ільницька

Тимофій Ірклієнко

Володимир Помірко

Nick Acorne

Артур Темченко, Любомир Іщук

Graf Prom

Владислава Ченцова, Іван Дробот

Олена Баженова, Тарас Волох

Артур Рожицький, Микола Набока

Іван Корольов, Данило Білоус

Лютий завжди був холодним місяцем, але 
в 2022 році він став холодним по–особливому. 
Ми об’єдналися та працюємо задля спільної 
мети. Для нас є важливою кожна історія 
та кожне свідчення, нам важливо їх задокументувати й не загубити в ході історії.Створення свого роду мапи нашої країни, сплетеної із думок, почуттів та історій представників різних регіонів і професій, 
лягло в основу постдокументальної вистави «ЛЮТИЙ».Були атаковані не тільки кордони нашої держави, а й наші власні. Вистава досліджує руйнівні відчуття люті, ненависті й щось їх засильніше, що не описати словами.

«ЛЮТИЙ» — це простір, де вивільняється внутрішня боротьба

Лютий

Це історія двох дітей – Лесі та Андрія, котрі під час війни опинилися у Львові, який прихистив 
їх від снарядів, що розриваються у їхніх рідних містах.
Познайомившись, вони розпочинають свої пригоди та сміливо допомагають країні боротися зі злом.

Чому Леся так

швидко їде?

Арсеній Бутирін

Роман Трубчвнінов

Війна змушує частіше розставатись, але палкіше любити. Діти виражають почуття чесніше,взаємодіють щиріше. Наша вистава про це. Маленькі, але сміливі серцем Леся і Андрій хочуть допомогти країні, виконуючи різні завдання, які трапляються 
на їхньому шляху. Вони відчувають свої силу, впевненість дужче, коли знаходяться разом.Підтримка, внутрішня радість і бажання допомогти вколисуються у душах наших героїв. Епізодичних або головних. Це наша добра історія Лесі та Андрія, сповнена 
пригод, взаємности, щемливости й надії 
з порошинками чарівности.

-Ну ти ж повернешся, Лесю? -Обов'язково повернуся, Андрію..! -А коли? -Ох, не знаю..

Леся і Андрій зустрічаються у Львові

Події розгортаються ніби в партизанському штабі, де оповідачі_ка ведуть дію, використовуючи історії людей, які жили_вуть у Херсонській області. Обшуки, знущання, вбивства, викрадення, зґвалтування, сльози на очах і в серці — це реалії нині, які щоденно кояться армією рф.

Ситуація складна...

Павло Бучман

Іван Корольов, Кароліна Кудріна

Тарас Волох, Світлана Мельник

Артур Рожицький, Антон Репях

Ліза Просолова, Артур Слісаренко

Події розгортаються в партизанському штабі, 
де оповідачі ведуть дію, використовуючи історії мешканців Херсонської області. Обшуки, знущання, вбивства, викрадення, зґвалтування, сльози на очах і в серці — це реалії, які щоденно кояться армією рфії. Чи є місце в такому моторошному табентежному стані творчости, насамперед — поезії?Що відчувають діти, адже їхнє дитинство нахабно відбирають? Чому по дорозі з області в область 
люди тільки те й роблять, що моляться, аби вижити? Вижити. Життя — найголовніше право кожної людини.Є і ті, хто не боїться кожного разу говорити на тимчасово окупованих територіях українською, 
або висловлюватися на рос.тб про те, що бажає 
жити саме в Україні. Не боїться тому, що злість 
на цю нелюдськість уже не має меж. Зупинити людожера з очима, повними порожнечі та 
ненависті, можна тільки силою. Херсон звільнено завдяки нашим військовим і спільній підтримці. 
Ми ніколи не здамося.

Кінцева точка – cвобода!

Херсон Незламний

Яким є жіночий досвід війни? Досвід кожної 
із нас, яку ви бачите в трамваї або в стрічці новин. Один і той самий біль нещадно встромлений 
у спину. Кожна з нас носить цей ніж у спині 
та скільки є сил, можливостей бореться 
за кожну спокійну хвилину.

Яким є жіночий

досвід війни?

Костянтин Васюков

Володимир Понікаровський

Денис Бєляєв

Денис Бєляєв і Тамілла Гамзаєва

Ця вистава звучить голосами жінок, дівчат, які розповідають про свої випробування у часи
війни. Про еміграцію, нерівність, виклики, шляхи 
подолання психологічної кризи та відновлення 
моральної стійкости. Деякі з історій сформували 
архетипи, що відтворені на сцені, деякі – 
залишилися живим голосом.Для збору документального матеріалу режисер 
та акторка опитували знайомих жінок дистанційно та наживо, волонтерилина вокзалі, відвідували шелтери для біженок, нотуючи історії. З жіночих 
оповідей складалася п’єса, створювалися нові 
персонажки. Але на кожному етапі створення 
вистави головним правилом була документальна правдивість.Один і той самий біль, нещадно встромлений 
у спину. Кожна з нас носить цей ніж у спині 
та скільки є сил, можливостей бореться за кожну спокійну хвилину. Духовну чи фізичну. Свою або чужу.

Досвід кожної із нас, яку ви бачите в трамваї або в стрічці новин.

Вона Війна


Вистава є автобіографічною історією від першої особи, що поєднується із сюрреалістично– фантазійною лінією спроби вбивства путіна. 
Це симбіоз аудіального театру з музичним 
перфоконцертом – історія пригод і пошуків свого нового місця через втрату попереднього життя.



Що спонукає людину

до вбивства?

Роман Трубчанінов

Саша Шай

Арсеній Бутирін 

Що може спонукнути людину до думки про вбивство? Можливо, те, що вона сама під 
загрозою вбивства й кожного дня бачить,
як вбивають людей її держави? У цій виставі cплітаються експериментальна музика, 
сновидіння і фантазії про смерть путіна. Сюрреалістична постановка з елементами 
ґлему та мареннями — як вам таке?
Як це — зображувати того, кого кожного 
дня, проклинаючи, згадують сотні людей?Вистава в жанрі аудіально-перформативного концерту є автобіографічною історією від першої особи, що поєднується із сюрреалістично–фантазійною лінією спроби вбивства путіна центральним героєм твору.Це симбіоз аудіального театру з музичним перфоконцертом – історія пригод і пошуків 
свого нового місця через втрату попереднього життя.

Яке воно — знайомство з війною?

Як я познайомився з війною і майже вбив путіна

Перформанс-рефлексія, створений у перші дні становлення театру “Варта”. Перформанс-оповідання історій кожного та кожної із нас 
у русі, слові, світлині чи музиці. Перформанс-надія на те, що кожного дня ми стаємо 
на крок ближче до перемоги.

Закарбувався в нас

назавжди...

Юрій Сулик, Даніїл Пеліхат

Аким Драгомирецький, Тарас Волох

Костянтин Васюков, Антон Репях

Руслана Петрякова, Іван Дробот

Артур Рожицький, Ліза Прасолова

Артур Слусаренко

Перший день війни закарбувався у нас назавжди, напружено затамувався подих наш тоді назавжди.Тоді, рано-вранці, ніхто не думав_ла, що житиме інакше, стамувавши подих і навпошепки, навпомацки, крізь новітні реалії пробиратиметься до подоби мирного життя. Гіркої подоби з щоденними новинами, що не вкладаються ні
 в голові, ні в серці. Нині ми проживаємо схоже, співчуваємо та очікуємо
 на одне й те ж. Аби одного разу, так само - рано-вранці,
 ми прокинулись і перемогли. Але на цій перфомативній виставі давайте спробуємо видихнути хоча б часточку того лютневого, безжально спертого в душах, повітря. Ця вистава - це наші переосмислення, взаєморозуміння та підтримка, дивлячись на все це. Це наш спільний видих.